Четвертий рік поспіль, адміністратори групи «Українська вулична фотографія» підбивають підсумки року добіркою кращих фотографій з надісланих. Адміністратори обрали 20 фотографії за 2020 рік із поміж 6000 надісланих. Цьогорічна добірка містить 3 світлини, зроблені українцями за кордоном та 17 – безпосередньо в Україні. Окрім цього адміністратори обрали Українського Вуличного Фотографа 2020 року, яким став фотограф з Тернополя Володимир Полиняк.
Untitled публікує 20 найкращих вуличних фотографій 2020 року від групи "Українська вулична фотографія".
«Світлина, що сподобається тобі під час відбору — це завжди подарунок. Я ціную моменти, на які реагую спонтанно, не встигаючи усвідомити, що саме мене зачепило. Це фото я зробила на околиці ринку спального району Одеси, вдалині від активної торгівлі. У мить зйомки то був імпульс, вибух усередині — просто підіймай камеру і знімай, не думай! Тепер я розумію, що мене заворожили світло й магія акваріумів, а ще спокійний продавець, що проходив на їхньому тлі. Я відчула захват і радість, як у дитинстві, коли батьки подарували мені рибок. Глядачі, звісно, не конче відчуватимуть те саме — щойно світлину виставлено на огляд, вона звільняється від суб’єктивного відчуття автора, відкриваючись для будь-якого нового переживання. Це, до речі, причина, чому я не даю світлинам назви. Не хочу їх обмежувати. І коли фотографія по-своєму вибухає у кожній душі — тоді це гарна фотографія». - Тетяна Редченкова
«Цю фотографію я зробив біля одного з торгівельних центрів у спальному районі Львова. Це місце і раніше привертало мою увагу, але без хорошого світла воно втрачало свій шарм. Одного вечора ще здалеку я побачив автомобіль, припаркований біля сіті-лайту, — там не було реклами, той просто світив яскравим світлом. Підійшовши, звернув увагу на цікаву текстуру вікон. Щойно я почав кадрувати зображення, під’їхав інший автомобіль, який підсвітив перехожих. Тоді мені вдалось «вхопити» цей кадр. Бо за мить водій припаркував авто і вимкнув фари. Бувають моменти, коли дрібниці додають сцені магічності. Так і у цій абсолютно буденній ситуації випадково з’явилися головні герої, а хороше світло розставило акценти. У такі моменти фотографія раптом перетворюється на кадр із фільму, який ти робиш тут і зараз за власним сценарієм, маючи 1/125 секунди. Часто ловлю себе на думці, що у сучасній стріт-фотографії такого бракує — бракує настрою. Я ж завжди намагаюся зробити так, щоб глядач відчув його». - Тарас Бичко
«Основним завданням вуличної фотографії є фіксація і збереження часу, в якому ми живемо. Особливо актуально це стає сьогодні, коли світ стрімко змінюється на наших очах. Те, що здавалося дивним ще вчора, сьогодні стало новою нормою. У пошуках символів візуальної ідентичності нової епохи і була зроблена ця фотографія. Як писав німецький філософ Вальтер Беньямін, проникнення в суть епохи відбувається через незначні поверхневі симптоми». - Михайло Палінчак
Ми вже писали більш докладно про фотосерію "1000 550 800" Ігоря Єфімова тут.
«Важливе не те, на що ти дивишся, а те, що ти відчуваєш. У кольорових фотографіях мені подобається додавати червоний акцент. Цього разу я поспішав на дружню зустріч і чекав на трамвай. Здалеку помітив червону дамську сумочку у вигляді сердечка, і мене охопило бажання глянути на той потенційно цікавий кадр зблизька. Трамвай, звісно, поїхав без мене. Наблизившись, я також помітив елегантні білі рукавички. Ідеї кадрів замерехтіли у моїй уяві. Натомість леді у червоному виявилася супершвидкою. Вона теж кудись поспішала, тримаючи у правій руці ключі. Декорації швидко змінювалися, тому довелося трохи підбігти, аби встигнути. Дівчина озирнулась — усе склалося». - Адрій Мур
«Того сонячного ранку я прогулювався містом з метою зробити кілька цікавих кадрів для домашнього завдання у Школі фотографії Віктора Марущенка.Тема світла у фотографії завжди була для мене однією з улюблених, натомість ранкове сонце — природним інструментом, із яким досить легко і приємно працювати. Мій фотомаршрут пролягав повз пивзавод “Опілля” — місце, де нерідко можна натрапити на цікавих людей і захопливі сюжети. Втім, усе довкола здавалося банальним, тож я вирішив рухатися далі. Але мене як випадкового перехожого все ж зацікавило, що відбувається позаду вантажівки. В одну мить перед очима зійшлося одразу кілька сюжетних ліній, що я й зафіксував своєю камерою». - Володимир Полиняк
«Тернопіль — місто однієї великої водойми. Тернопільському ставу приблизно стільки ж років, як і самому місту: його створили в середині XVI століття в заплаві річки Серет як оборонну ланку від нападів турків і татар. Нині, коли українські літа все більше нагадують пекло, 300 гектарів води для багатьох містян перетворилися на оборонну ланку від градусів Цельсія. Це фото я зняв у гідропарку Топільче, прилеглому до міського ставу, де у холодну пору року зазвичай фотографую клуб загартувальників “Нептун”. Людей на каналах було досить багато, більшість смагли у високій траві, хтось пірнав у воду. Я побачив, як літній чоловік пливе на спині, і ця мить, світло й атмосфера надзвичайно вразили мене. Змучена спекою людина повертається у затишне лоно природи, де поволі забувається і розчиняється». - Володимир Полиняк
Група «Українська вулична фотографія» була створена у травні 2017 року трьома фотографами ентузіастами – Тарас Бичко, Володимир Петров й Михайло Палінчак. Наразі вона є найбільшою фотогрупою в українському фейсбуці та об'єднує понад 9000 фотографів та поціновувачів фотографії з України, українців за кордоном та іноземців.