І побачив я Олександра Глядєлова

Михайло Палінчак
21 серп.
Читати 2 хв

5 вересня 2025 року національний центр «Український Дім» представить виставку фотографій «І побачив я» українського фотографа-документаліста Олександра Глядєлова.

Виставка «І побачив я» проводить глядача шляхом історії незалежної України через світлини Олександра Глядєлова. Ретроспективний погляд на наше спільне минуле оприявнює, що стійкість та мужність українського народу насправді є результатом історичної тяглості: те, що колись здавалося неможливим та недосяжним, тепер стало нашою дійсністю.

Революція на граніті, Київ, жовтень 1990 р.

Експозицію складають 323 фотографії, зроблені Олександром Глядєловим в Україні за останні 35 років. У світлинах зафіксовані розпад Радянського Союзу та здобуття Україною незалежності, 90-ті, Помаранчева революція, Революція Гідності, російсько-українська війна та її повномасштабна стадія. Також буде представлена відома серія «Діти вулиць». Тематичні блоки виставки розкриють спеціально написані для виставки есеї, що демонструють різні погляди на ключові історичні події епохи. У поліфонії цих голосів проступає множинність людського досвіду та окреслюється додатковий пласт значень експозиції — не тільки як документального, але і як дуже особистісного свідчення часу.

Військовослужбовці ЗСУ під час боїв в Ірпіні, березень 2022 р.

Назва виставки — «І побачив я» — відсилає до Одкровення святого Іоанна Богослова, де описується видіння кінця старого світу і початок нового. У чорно-білих фотографіях Олександра Глядєлова ці процеси відбуваються одночасно: вони фіксують миті відчаю та надії, поразок та перемог, не оцінюючи й не засуджуючи, а відображуючи безперервну повноту буття.

Вуличні дівчата — двоюрідні сестри — та їхній песик Старічок. Дівчата щодня ходили пішки з Либідської до Майдану та збирали «на хліб», Київ, серпень 1996 р.

Олександр Глядєлов (1956 р.н., Легниця, Польща) — класик української документальної фотографії. У 1974 році переїхав разом із сім’єю до Києва. З 1992 року висвітлював воєнні конфлікти в Молдові, Нагірному Карабасі, Чечні, Киргизстані, Сомалі, Південному Судані, Молдові (Придністровʼї) та Україні. З 2014 року документує російсько-українську війну. З 1997 і до цього дня активно співпрацює з міжнародною гуманітарною організацією «Лікарі без кордонів» (Medecins Sans Frontieres). Висвітлює важливі соціальні проблеми в суспільстві, такі як — воєнні конфлікти, гуманітарні кризи, безпритульні діти, в'язниці, епідемії ВІЛ/СНІД, туберкульозу та Гепатиту С, наркоманія. Лауреат численних українських та міжнародних премій зокрема Лауреат Шевченківської премії 2020 року за фотопроєкт «Карусель». Роботи Олександра Глядєлова знаходяться в приватних та музейних колекціях багатьох країн світу.