Фотопроєкт «Маленький Париж» українського документального фотографа Олександра Попенка, який досліджує присутність відомих закордонних пам’яток, зокрема Ейфелевої вежі в українських містах. Французький символ постійно присутній в українському середовищі: чи то в рекламній продукції, чи в дизайні кав’ярень. Ідеш вулицею і довкола бачиш маленькі копії вежі, біля університетів та серед житлових кварталів усіх українських міст.
"Вперше мою увагу привернула Ейфелева вежа у Вінниці. Довгий час будівництво вежі було замороженим: довкола неї розгорівся скандал. Громадськість почала протестувати проти такого несмаку в місті. У підсумку краса все-таки перемогла — нещодавно Ейфелеву вежу таки добудували." – Олександр Попенко
"Коли я почав вивчати цей феномен глибше, то зрозумів, що роками проходив повз і не звертав уваги — ставився як до звичайного візуального сміття." – ОП
"Першою я зняв одну з найбільш очевидних Ейфелевих веж – в ЖК «Французький Квартал» в Києві. Але милуватися величезною вежею по той бік паркану на закритій території ЖК, як виявилось, дозволено тільки мешканцям. Коли я зайшов на територію, щоб подивитися на неї ближче, через кілька хвилин з’явилась озброєна охорона." – ОП
"Я зрозумів, що Ейфелева вежа – це потужний символ прагнення до «хорошого життя»." – Олександр Попенко
"Частина з цих веж — саморобки, кітчеві прикраси, які люди роблять біля своїх будинків, кав’ярень, університетів чи торгових центрів, щиро вважаючи, що це – гарно. Наприклад, коли я знімав в Києві вежу на під'їзді, звідти вийшла жінка і сказала, що іноді ввечері, коли у неї гарний настрій, вона вмикає на цій вежі гірлянду. Зрештою, я теж почав знаходити в цьому якусь красу. Принаймні, в поєднанні цього образу з українським пострадянським ландшафтом." – ОП
"До того ж це ще й медіа явище: часто поява такої вежі супроводжується публікацією в місцевому ЗМІ про те, що тепер і в їхньому місті є своя копія легендарної Ейфелевої вежі. Іноді цьому присвячені цілі телесюжети.
На будівництво деяких веж витрачають бюджетні кошти. Наприклад, про встановлення Ейфелевої вежі біля Житомирської політехніки можна знайти тендерну документацію на Prozorro. Особисто для мене, ця вежа одна з «най-най» за кількома параметрами: вона дуже висока (на кресленнях в тендері більше 25 м), конструкція зроблена з орнаментом у формі української вишиванки, а ще доповнює радянську мозаїку." – ОП
"Мене вражає, як люди, очевидно незалежно один від одного, приймають схожі рішення по розташуванню цих веж. Наприклад, в Києві є дві Ейфелеві вежі, розташованих на фасаді будівлі на другому поверсі — одна на балконі туристичної фірми в центрі міста, інша (вищезгадана) на під'їзді житлової радянської багатоповерхівки в спальному районі." – ОП
"Або ж однаково називають і оформляють. Під час експедиції в Одесі я побачив з вікна машини заклад з назвою Little Paris. На наступний день, ми ввели назву в навігатор – він «привів» нас до іншого місця з ідентичною назвою. Одесу можна назвати рекордсменом за кількістю використання образу Ейфелевої вежі в публічному просторі." – ОП
"Образ Ейфелевої вежі дуже поширений – це буквально найвідоміший об'єкт зі світових пам'яток. Він всюди – його можна побачити не тільки у вигляді архітектурних форм, а й на вивісках кафе і магазинів, на обкладинках книг, чи на прилавках супермаркетів." – ОП
"Коли я наніс всі знайдені вежі на карту, вони мені здались системою «антен», які приймають сигнали добробуту прямо з Парижа." – ОП
"Останнім часом популярний також неймінг з «закордонним» присмаком, типу, якщо воно не виглядає «по-європейськи», то нехай хоч називається так. ЖК Чикаго, Нова Англія, Французький квартал, Манхеттен, Лондон Хаус, європейське Місто... Коли я почав працювати над проєктом, то помітив чимало різних схожих форм: пізанські вежі, тріумфальні арки, Біг-Бени, червоні автобуси, телефонні будки та навіть статуя свободи. Все це я теж паралельно документую." - ОП
"Поки що складно назвати точну цифру – скільки в Україні всього Ейфелевих веж. Поки що у мене на карті – близько 70, але я постійно в експедиціях знаходжу нові й нові. За поширеністю в Україні, на другому місці британська тематика. Але в ній важко знайти центральний образ – там цілий мікс стереотипів." – ОП
Олександр Попенко (1993 р.н., Вінниця) - український документальний фотограф та режисер. Працював оператором та фоторепортером на hromadske.ua, Суспільне мовлення, DocudaysUA, OIFF та GogolFest. Зараз працює в Мистецькому арсеналі, знімає для BBC та займається персональними проєктами.