Одержимість Володимира Лук'янця

Пропонуємо до вашої уваги добірку світлин та роздуми про фотографію українського репортажного та вуличного фотографа з Авдіївки, Донецької області Володимира Лук'янця.


Донецьк, Україна, кінець 80-х

Народився Володимир Лук'янець у 1962 році в місті Ясинувате Донецької області. У 6 років батьки переїхали в місто Авдіївка, де Володимр і прожив весь час до війни на сході України.


Донецьк, Україна, початок 90-х

Володимир Лук'янець закінчив Ясинуватський будівельний технікум за спеціальністю будівельник. Під час навчання захопився фотографією та почав фотографувати з 1979 року. Відвідував засідання донецьких фотоклубів, але в той час фотографія для Володимира ще не була заробітком. Головним джерелом натхнення стали чеські журнали "Ревю фотографія" ("Revue Fotografie") 60-80-хх років.


Донецьк, Україна, початок 90-х
Донецьк, Україна, кінець 80-х

У ті часи в Донецьку було три фотоклуби. У «Донецьк», що в Палаці культури при металургійному заводі, Володимр навідувався часто. В «Угольок» – рідше. "Ми виросли не в зовсім звичайній країні. У нас висіли плакати з гаслами «Мистецтво належить народу», «Одним з найважливіших видів мистецтва для нас є кіно» та ін. Пропаганда була скрізь і на кожному кроці. Нам показували досягнення радянської людини. Найчастіше людина і була об'єктом зйомки", – говорить Володимир Лук'янець


Донецьк, Україна, початок 90-х

"Мене завжди цікавило повсякденне життя, в той час такі фотографії називали жанровою фотографією. Фотограф – це професія, робота, яка приносить якийсь прибуток. Фотохудожник – це звання, яке дається тобі іншими. Я – людина, яка любить фотографію, тому я – фотолюбитель", – Володимир Лук'янець


Донецьк, Україна, кінець 80-х

"Природно, кожного фотографа цікавила людина у всіх його проявах – в пивбарі з кухлем пива, міліція в оточенні і т.п. Це все частіше за все не збігалося з генеральною лінією радянського керівництва. Фотографи не завжди могли вільно показувати свої знімки. У кращому випадку їх можна було побачити у фоє кінотеатрів. Мене теж цікавила людина в різних життєвих ситуаціях. Брав фотоапарат «Зоркий-4К», йшов в сторону ЦУМу і намагався знімати повсякденне життя", – ВЛ


Донецьк, Україна, кінець 80-х

"Як казав колись французький фотограф та художник Анрі Картьє-Брессон: «Я одержимий зоровим сприйняттям світу». Ці слова про мене. Більшу частину свого життя я був людиною, що одержима зоровим сприйняттям світу. Я все фіксував своєю камерою з різною часткою успіху", – ВЛ


Купальниці, Донецьк, Україна, кінець 80-х

"Знімав завжди те, що мені було цікаво. А цікавого було усього багато. Тоді ми ще, напевно, не розуміли, як швидко та кардинально все зміниться", – ВЛ


Перебудова, Донецьк, Україна, кінець 80-х

З фотографів Володимиру Лук'янцю найбільше цікавими були Анрі Картьє-Брессон (Henri Cartier-Bresson) та прибалтійські майстри: Антанас Суткус, Александрас Мацияускас, Ромуальдас Пожерскіс, Гунар Бінде, Ромуальдас Ракаускас, Вільгельм Михайловский.


Донецьк, Україна, початок 90-х

У 1991 році Союз розвалився, усе розвалилося, кругом застій. Володимир був змушений піти з роботи, оскільки по півроку і більше затримували зарплату. Влаштувався в Авдіївці в міні-лабораторію, де друкували фотографії. Там познайомився з Сергієм Вагановим. На той час він кинув свою лікарську практику з тієї ж причини, що і Володимр будування.


Донецьк, Україна, кінець 80-х

У 2001 році Сергій Ваганов запропонував Володимиру працювати в місцевій газеті. Сергій там був головним і єдиним фотографом. А газета розвивалася, і він один ледь встигав охопити всі події. Фотографувати доводилося все. "Особливо я не любив знімати дорожньо-транспортні пригоди з летальними наслідками, пожежі, вибухи на шахтах. Тут лікарі надають допомогу постраждалим, а ти бігаєш з фотоапаратом у пошуках «ефектного ракурсу», – ВЛ


Донецьк, Україна, 2005

У 2010 році Володимир Лук'янець отримав травму хребта й опинився прикутим до ліжка. З початком війни на сході України – вимушений переселенець. Зараз мешкає у Вишгороді Київської області. Фотографувати не полишив, але змінив жанр. За допомогою доглядальниці фотографує натюрморти й досяг неабияких успіхів у цьому.


Авдіївка, Україна, 90-ті
Донецьк, Україна, кінець 80-х

"З роками шкодую тільки про одне – знімав мало! Але тішуся з того, що у нас в Україні з'являється все більше талановитих людей, знімки яких просто захоплюють!" – ВЛ


Донецьк, Україна, кінець 80-х
Маріуполь, Україна, 2004
Донецьк, Україна, кінець 80-х

Володимир Лук'янець (1962 р.н., Ясинувати, Донецька обл.) - український репортажний та вуличний фотограф. У дитинстві з батьками переїхав до Авдіївки, де прожив до початку війни на сході України. Закінчив Ясинуватський будівельний технікум. Під час навчання захопився фотографією і з 1979 почав фотографувати. На початку 2000-х років працював фоторепортером в донецькій газеті.


Facebook

436 перегляд

Пов'язані пости

Дивитися всі

Untitled / Українська фотографія © 2020 - 2021

  • Facebook
  • Instagram
  • Telegram