Фотосерія "Солені озера" та однойменна фотокнига українського фотографа Бориса Михайлова, що була знята в 1986 році поблизу міста Слов'янськ, Україна.
Борис Михайлов документує літні дні та задоволення від купання на озері поблизу Слов'янська. Навколо місцеві фабрики, що виробляють газовану воду. Промислове виробництво пояснює високий вміст солі в озері. Саме цей фактор приваблює сюди літніх людей, які вірять у цілющі властивості цієї води. Кажуть, що вода корисна для шкіри як в оздоровчому курорті, і це створило брудну набережну біля озера, де час від часу курсують вантажні поїзди.
Цей промисловий контекст не в'яжеться з ідеєю літнього відпочинку, але так само як ігноруються занепокоєння, ігнорується будь-яке поняття пляжу для купання. Тут є водойма, спека літа і можливість врятуватися від сонця, купаючись у солоному озері, все увінчане ілюзією корисності для тіла та душі.
Борис Михайлов показує нам людей, які йдуть купатися в солоному озері, розмовляють один з одним у воді та на його березі або просто засмагають. На знімках відчувається спокій, який додає мальовничої складової цій репортажній фотографії.
Сьогодні "Cолоні озера" можна вже розглядати з іншої точки зору. Радянського Союзу вже немає, і критерії, що створили такий вид фотографії, більше не застосовуються; але гармонійне життя, яке було можливе поза ідеалом держави також вже неможливе. В ході історії, як політичної, так і особистої, створюється дистанція, а разом із нею і об'єктивність визнати ці фотографії як документи епохи.
У 2002 році фотосерія "Солені озера" була видана та надрукована у вигляді фотокниги німецьким видавництво Steidl.
Борис Михайлов (1938 р.н., Харків) — український фотограф, класик сучасної світової фотографії, ключова постать Харківської школи фотографії. За освітою – інженер-електромеханік. Лауреат премії Hasselblad Award (2000), його альбом «Незакінчена дисертація» увійшов у десятку найкращих фотоальбомів світу. В дев’яності і “нульові” автор продовжує спостереження за суспільними трансформаціями радянського і пострадянського простору, що втілилось в серіях Біля землі (1991), Сутінки (1993), Історія хвороби (1997-1998), Чай, кава, капучино (2000-2010). У 1996 за серії Біля землі та Сутінки, Михайлов отримує Coutts Contemporary Art Award, а у 1997 за серію Незакінчена дисертація отримує премію Альберта Ренгера-Патча. Майже одночасно ці серії публікуються як фотокниги. У 1999 виходить фотокнигою його серія Історія хвороби (1997-1998), що вплинула на розвиток усієї сучасної фотографії у світі. Від початку дев’яностих його роботи часто виставляються в музеях всього світу. Одна з перших персональних виставок відбулась в Музеї сучасного мистецтва в Тель-Авіві. Важливим епізодом стала участь в колективній виставці “Carnegie International” в Музеї мистецтв Карнегі, Пітсбург, США. У 1993 році МоМА придбав до колекції серію Біля землі та включив її до експозиції виставки “New Photography 9”. Того ж року роботи Михайлова увійшли до колекції The Metropolitan Museum. У 2000 році Михайлов став лауреатом однієї з найпрестижніших у світі фотографічних премій Hasselblad. З цієї нагоди була опублікована фотокнига з його серією "Танці" (1978). Цього ж року книга “Історія хвороби” була відзначена призом Le prix du Livre de Photographie des Rencontres Internationales de la Photographie d’Arles 2000. В 2001 році Михайлов отримує Kraszna-Krausz Book Awards (Лондон, Великобританія) за кращу фотокнигу, а його доробок відзначено премією The City-Bank Private Bank Photography Prize. У 2015 році був нагороджений премією Goslar Kaiserring. В 2007 та 2017 роках представляв Україну на міжнародній Венеційській бієнале. В 2011 році в МоМА пройшла виставка Історії хвороби Бориса Михайлова. Працював запрошеним професором кафедри візуальних досліджень навколишнього середовища Гарвардського університету (2000), викладав у Лейпцизькій академії візуального мистецтва (2002—2003). У 2008 році обраний академіком Німецької Академії Мистецтв. З 2011 — почесний член Української Академії Мистецтв. Живе і працює в Берліні та Харкові.