Публікуємо портфоліо вінницького вуличного фотографа Артема Товстінчука та його розмову з фотографом Ярославом Жарковським, яка відбулась в березні 2021 року спеціально для Untitled.
Ярослав Жарковський: Привіт, Артеме! Розкажи, що для тебе вулична фотографія?
Артем Товстінчук: Привіт! Якщо особисто, то це процес певного поєднання із середовищем, і, як наслідок, можливість інтуїтивно зафіксувати певні характерні прояви та зв'язки. Ніколи не знімав вулицю цілеспрямовано і загалом не розділяю жанри, що знімаю. Мені це не важливо. Постфактум можна розділити.
ЯЖ: А що важливо? Сам процес?
АТ: Для мене так, не сам процес натискання на кнопку, а процес перетворення якихось внутрішніх відчуттів у візуальні рефлексії. І загалом, якщо робиш те, що подобається, яка різниця як воно класифікується? Це важливо для теоретичних фахівців, дослідників.
ЯЖ: Як ти взагалі почав знімати вулицю? Чому?
АТ: Вулицю почав знімати, напевно, одночасно із захопленням фотографією. Чому? - А чому би і ні? Просто ще одне місце де можна отримати натхнення. Мотивації конкретної не було, була цікава творча дія. До того ж можна прогулятись з однодумцем.
ЯЖ: Але хіба це не є справою одинаків?
АТ: Коли ти початківець, то це непогано та трохи веселіше. Обговорюєте досягнення, новини, нову інформацію стосовно фотографії. А загалом, так, це справа одинаків.
ЯЖ: Ти зараз над чимось працюєш, чи, може, в тебе є щось, що знаходиться на етапі формування?
АТ: Якби фактично творчий процес він перманентний, завжди якісь ідеї обдумую. Щоб щось анонсувати чи показати, то ні.
ЯЖ: Розкажи, хто з класиків на тебе вплинув?
АТ: Я досить багато часу приділив самостійному вивченню історії фотографії та мистецтва загалом. Багато хто вплинув, тому важко виділити окремих авторів. Кілька улюблених - Гаррі Груйєр, Мартін Парр, Стівен Шор, Джоел Мейеровиц.
ЯЖ: А в сучасній Україні?
АТ: Вагаюсь когось виділити, бо багато з ким знайомий, одних згадаю, інші можуть образитись. Але нехай буде Александр Наса, Вячеслав Поляков та Олена Субач.
ЯЖ: Що для тебе хороша фотографія?
АТ: Хороша фотографія для мене може бути дуже різна, незалежно від жанру і способів отримання. Немає певних критеріїв чи визначення. Найкраще, що є у фотографії - неможливо вербалізувати і не потрібно.
ЯЖ: Чи має право бути чиста форма в стріт-фотографії при відсутності сюжетної складової?
АТ: Якщо сюжетна складова — це певна історія, яка легко вербалізується, такий собі літературний зміст, то це зовсім не обов'язково, часто навіть шкідливо, робить фотографію одновимірною. У чистій формі — сюжет відсутній, але відсутність сюжету – це не обов'язково чиста форма. Фотографія фігуративна і здебільшого чистої форми не існує. Взагалі питання чистоти жанру мене мало цікавить.
ЯЖ: А як щодо технічного аспекту? Якою технікою користуєшся?
АТ: Знімаю дзеркальною цифровою камерою та компактною плівковою.
ЯЖ: Залежить від цілей?
АТ: Ага. Ось серії "Бетонка", "Демидівка готується до апокаліпсису" - це теж вулиця. Знято документально, без постановки, але подача арт. Плівка, друк, розфарбування. Може, це і є варіант розширення меж жанру стріта?
ЯЖ: Хм. Але ж можна було зробити на цифру в чб, а розфарбувати в Фотошопі?
АТ: Можна, але руками приємніше. Думаю на цифру був би інший результат, я ж точно не планував, як воно все буде виглядати. Все в процесі народилося. Цифровий живопис не виключив використання фарби.
ЯЖ: Тобто це питання процесу, а не результату?
АТ: Процес впливає на результат, при іншому процесі результат буде інакшим. Це ж не робота за проектом з технічним завданням. Знімаєш, думаєш, відчуваєш одне... Проходить час, аналізуєш, знаходиш щось ще, ставлення, сприйняття може помінятися. Може, при аналізі, краще розумієш, що інтуїтивно робив при зйомці.
ЯЖ: Чи важливий тобі зворотній зв'язок з глядачем?
АТ: Іноді цікаво почути, як глядач інтерпретує мої роботи, які історії виникають. Особливо цікаво коли сприйняття глядача цілком відрізняється від мого.
ЯЖ: Чи відчуваєш ти різницю між стрітом в Україні та світі?
АТ: Якщо брати стріт у класичному вигляді, то відрізняється місцем де його знімають. Локація формує візуальне тло.
ЯЖ: Як би ти описав себе на початку фото шляху і зараз?
АТ: На початку я не зовсім усвідомлював, що треба більше прислуховуватись до себе, працювати із темами, які близькі та довіряти своєму відчуттю під час зйомки і з обережністю ставитись до порад. Чого і порадив би, якби запитали.
ЯЖ: Звідси витікає питання про фотошколи. Що ти думаєш?
АТ: Для початківців це може бути швидким стартом для отримання базових знань. А для когось швидким шляхом зрозуміти що це їм не треба (сміється).
ЯЖ: Чи є у тебе відчуття, що вулична фотографія це, так би мовити, перехідний етап у розвитку, становленні фотографа?
АТ: Схоже що для деяких так і є. Чи то мода на стріт, чи то на початку просто гарна практика для фотографа, якщо до гламуру і пейзажу душа не лежить. Але багатьох чіпляє і люди продовжують)
ЯЖ: А у тебе як?
АТ: Я виключно вулицю не знімав і завжди паралельно ще щось робив. Але, напевно, інтерес змістився більше до арту.
ЯЖ: Як ти бачиш розвиток вуличної фотографії в Україні?
АТ: Думаю, розвиток рухатиметься у напрямку розширення меж жанру.
Артем Товстінчук (1983 р.н., Вінниця) - український вуличний та документальний фотограф. Фотографувати почав в 2007 році. Учасник об'єднання "Українська фотографічна альтернатива". Приймав участь у різних виставках та арт-фестивалях.