Пропонуємо до вашої уваги добірку світлин та роздуми про фотографію українського документального та вуличного фотографа з Вінниці Олега Усатюка.
"У людині закладено раціональне та ірраціональне начало. Раціональне - це коли знаєш, де твій пункт "А", де пункт "Б", і яким чином туди дійти. Так склалось, що у певний період мого життя нестача ірраціонального стала поштовхом для зайняття фотографією.
Фотографією почав займатися в 34 роки, вже в зрілому віці. Для мене найбільш близьким є процес невтручання в довколишню реальність. Випадкове світло з вікна тролейбуса надихає мене куди більше, аніж поставлене світло у студії.
На вулиці ніколи не відчуваю себе вищим від нших людей. Якщо знімаєш алкашів, будь готовий з ними "бухнути".
У фотографії завжди більше одного автора: той, хто натиснув на спуск; той, хто відібрав; глядач й щось вище. Є ймовірність, що гарну фотографію може зробити і мавпа, якщо їй дати в руки камеру. Але помітить її - тільки людина з культурним багажем.
Дівчатам знімати легше, до них менше питань. Але бачив, як стара базарна баба ганяла віником красиву молоду фотографиню.
Фотографія може бути гучною, претензійною. Але буває і тиха фотографія - прекрасна своїми напівтонами та нюансами. Але щоб у цьому розібратися, потрібно мати відповідний настрій і бажання. Кажуть, неважливо як ти знімаєш, важливо що ти хочеш сказати. Мені цікаво взяти фотоапарат в руки і дізнатися, що мені розповість вулиця. Це як розмова з дзеркалом. Це як копатися у власних думках. Хто ж автор? Хто склав цей кадр?
У конкурсах фотографії не беру участі. Вони не мають нічого спільного з творчістю. Як можна судити творчість?
Я переважно знімаю в чб, він точніше передає мій внутрішній світ.
У мене немає улюблених фотографів.
Одного разу ми їхали з Вінниці автомобілем в Кам'янець-Подільський, в гуртожиток якогось училища культури. Нам сказали адресу. Під'їхали, було вже темно. Спочатку провтикали в’їзд і заїхали за гуртожиток. Я почав розвертатися і тут фари освітлюють задню стіну будівлі, дівчина сидить, спустивши штани за рогом, хлопець поруч курить, а на стіні напис: "Цой живий!". Прикро, що не зняв." – Олег Устатюк
Усатюк Олег (1968 р.н., Вінниця) - український документальний та вуличний фотограф. Займається документальною фотографією з 2002 року та арт-проектами з 2011. Приймав участь у різних виставках та арт-фестивалях. Біля десятка авторських проектів, які експонувались в різних містах України.