Зниклий світ Романа Вишняка

Пропонуємо до вашої уваги добірку світлин знятих в Закарпатті в період міжвоєнного затишшя минулого століття з фотокниги "Зниклий світ" (A Vanished World) американського документального фотографа Романа Вишняка (Roman Vishniac).


Проїхавши дорогами Східної Європи тисячі кілометрів, відвідавши Польщу, Литву, Латвію, Угорщину та Чехословаччину, зокрема землі сучасного Закарпаття, фотограф Роман Вишняк відобразив повсякденне життя, традиції і звичаї єврейських громад цих країн.


Роман Вишняк, Мукачево, 1935-1938 © Мара Вишняк Кон, з колекції ICP

Живучи в Берліні в 20-30-хх роках після того, як його сім'я була змушена втекти з Росії, Роман Вишняк подолав понад 8000 кілометрів через Польщу, Україну, Чехословаччину, Румунію, Угорщину, Латвію та Литву, документуючи життя євреїв у містах, селах та штетлах. На фотографіях Вишняка обличчя зниклих євреїв Кракова та Варшави, селами та містами Підкарпатської Русі, Любліна, Слоніма та Лодзі. «Він любить їх усіх, – пише Елі Візель, – рабини та їх вихованці, торговці та їхні клієнти, жебраки та кантори, сумні старі та усміхнена молодь. Він любить їх, тому що світ, в якому вони живуть, цього не зробив, і тому що смерть уже позначила їх, як своїх – смерть і забуття».


Роман Вишняк, Мукачево, 1935-1938 © Мара Вишняк Кон, з колекції ICP

З 1935 по 1938 роки Вишняк здійснив численні поїздки до міста Мукачево, головного центру релігійного навчання серед євреїв Чехословаччини, Угорщини та Карпатського регіону. Мукачево було широко відоме своїми знаменитими рабинами та єшивотами (релігійними школами).


Роман Вишняк, Мукачево, 1935-1938 © Мара Вишняк Кон, з колекції ICP

Ця світлина єврейських школярів з’являється в обрізаному вигляді на обкладинці першого посмертного видання Вишняка «Щоб дати їм світло»; нещодавно оцифрований негатив виявляє, що він представляє лише п'яту частину повного кадру. Вишняк часто наказував друкарям або видавцям обрізати його зображення, щоб зосередити увагу на релігійно спостережливих єврейських чоловіках чи хлопчиках, яких можна впізнати за їхнім одягом. Редакційне рішення, яке іноді відхиляло композицію, підриваючи естетичні міркування, щоб підкреслити релігійне та буденне життя. Негатив виявляє інстинктивну композиційну хватку Вишняка: метушливу і жваву вуличну сцену, на передньому плані хлоп’яче сяюче розфокусоване обличчя та численні руки, що штовхаються у кадрі та виходять з нього, передаючи життєвість і жвавість учнів.


Роман Вишняк, Мукачево, 1935-1937 © Мара Вишняк Кон, з колекції ICP
Роман Вишняк, Верхнє Водяне, 1938 © Мара Вишняк Кон, з колекції ICP

Особливо увагу Романа Вишняка притягують старці та діти. Їх образи виразні, а почуття – безпосередні. На його світлинах єврейські діти мовчазні й зосереджені, ніби їм передається певна тривога дорослих, їх передбачення.


Роман Вишняк, Брід, 1938 © Мара Вишняк Кон, з колекції ICP

Хлопчик на цій фотографії – Девід Екштейн, він пережив Голокост і емігрував до Америки. Народився у 1930 році в маленькому селі Брід, Девіду було сім років, коли Вишняк зробив кілька його фотографій, його однокласників та вчителя напередодні Другої світової війни. Пізніше Вишняк згадував: "Я спостерігав за цим маленьким хлопчиком майже годину, і в цей момент я побачив увесь смуток світу".


Роман Вишняк, Брід, 1938 © Мара Вишняк Кон
Роман Вишняк, Мукачево, 1935-1938 © Мара Вишняк Кон, з колекції ICP
Роман Вишняк, Мукачево, 1935-1938 © Мара Вишняк Кон, з колекції ICP

«Це обличчя дітей, яких я обіймав, цілував і любив. Я не можу собі уявити, що вони мертві, що ніхто не вижив… Півтора мільйони дітей серед шести мільйонів… Але це я зняв… Я хотів зберегти їхні обличчя, а не прах». – Роман Вишняк


Роман Вишняк, Мукачево, 1935-1938 © Мара Вишняк Кон, з колекції ICP

Оскільки становище євреїв у кінці 30-х рр. минулого століття продовжувало погіршуватися, робота Вишняка стала не просто сміливою пригодою, але місією і сенсом життя. За його словами, «щоб зберегти, принаймні в картинках, світ, який незабаром може зникнути», Вишняк носив свою нелегку апаратуру, проходячи багато кілометрів та піднімаючись крутими дорогами.


Роман Вишняк, Тячів, 1935-1938 © Мара Вишняк Кон, з колекції ICP
Роман Вишняк, 1937 © Мара Вишняк Кон, з колекції ICP
Роман Вишняк, 1935-1938 © Мара Вишняк Кон, з колекції ICP

Роман Вишняк їздив у віддалені єврейські села в сільській Підкарпатській Русі протягом кінця 1930-х років і в більшості випадків був єдиним фотографом, хто коли-небудь документував ці громади, які залишались ізольованими сотні років, але при цьому підтримували стійкий зв'язок з єврейськими звичаями та традиціями.


Кожна деталь цієї світлини робить її майже ідеальною фотографією: відчуття руху, різноманітні жести та яскраві вирази фігур; ретельно збалансовані горизонтальні смуги тіні та смугаста тканина; деталь жінки, що визирає з вікна, тоді як скляна панель на облицювальній конструкції вказує у напрямку до неможливо кутової трикутної будівлі, яка вертикально ділить раму навпіл; і колективне відчуття здивування при зустрічі з фотографом. Як і велика частина неопублікованої роботи Вишняка, ця композиція нагадує опис вирішального моменту Анрі Картьє-Брессона (точна організація форм, що надає час і місце його ідеальному виразу) і підносить Вишняка на один рівень із великими фотографами ХХ століття.


Роман Вишняк, Мукачево, 1935-1938 © Мара Вишняк Кон, з колекції ICP
Роман Вишняк, Мукачево, 1935-1938 © Мара Вишняк Кон, з колекції ICP
Роман Вишняк, Мукачево, 1935-1938 © Мара Вишняк Кон, з колекції ICP

Цей старовинний контактний лист, який складається з дванадцяти не пов’язаних між собою кадрів знятих на Rolleiflex, документує різноманітні місця та об’єкти, включаючи вулиці Варшави та життя в Мукачеві. Цей та інші відбитки демонструють розвиток характерного стилю фотографа під час його роботи у Східній Європі.



Дехто стверджує, що Роман Вишняк так і залишився б відомим вузькому колу фахівців, якби одного разу, облишивши на кілька років лабораторію, не взяв у руки фотокамеру і не зробив унікальну фотосерію про останні роки життя євреїв Східної Європи напередодні Другої світової війни. Зараз його фотографії – справжній скарб, завдяки ним ми чіткіше бачимо картину багатонаціональності тогочасного Закарпаття. Фотографії як свідчення про людей, які разом з іншими робили цей край колоритним і унікальним, впливаючи на нього через торгівлю, освіту, архітектуру, релігію, ремесла чи традиції, тим самим роблячи його особливим для всього світу.