stereo_typ Міші Педана

Фотопроєкт stereo_typ та одноіменна фотокнига українського фотографа Міші Педана – це результат дослідницької роботи, зробленої протягом тривалого періоду часу. Тонко розфарбовані чорно-білі зображення з'єднуються в пари фотографій і складаються відповідно до асоціації та форми. Stereo_typ не лише ставить важливе питання "що виникає в цих комбінаціях?", але також надає різні відповіді для кожної пари зображень. Відповіді стосуються як часових аспектів: до/після, світанок/сутінки, зараз/потім, так і просторових: панорамування, рух, ззовні/всередині, близькість/віддаль, вгору/вниз. Міша Педан грається з фотографічними умовами та різними поглядами, що зіставляються один з одним, зберігаючись в одному мотиві та кадрі. Текст Мара Лі.



Люди з двома руками, двома ногами і парою очей – звичайне явище. Людське тіло часто сприймається як данина симетрії. Парність вселяє впевненість в цілісності і гармонії.



stereo_typ складається з двох зображень, взятих в одну раму і розділених чіткою чорною лінією. У кожній парі – один і той самий простір, одне і те ж місце. Іноді вони майже ідентичні, як близнюки. Іноді вони зовсім не схожі, але при цьому все одно виразно зв'язані. Гармонія тут все ж неоднозначна. Неначе кожне фото дивиться з рами, дивиться на глядача роздвоєним своїм поглядом.



stereo_typ визнає той перетин, що розділяє праве і ліве око, чистий оптичний відбиток і візуальне сприйняття, 23:59 × 00:00. Цей перетин ділить і з'єднує. Погляд глядача прикутий також і до чорної лінії, як і до мотиву, розділеному нею надвоє. Розриву дозволено мати значення – перетин створює сенс.



Майже граматика:

У мові, усній та письмовій, є така частина мови – сполучник: короткі, непоказні слова, такі як: і, або, але, якщо, хоча, для...

Сполучник не тільки пов'язує різні твердження, фрази, а й визначає їх співвідношення одне з одним:

Фраза "фото в кожній парі з'єднані, тому що між ними проходить чорна лінія" означає зовсім інше, ніж фраза "фото в кожній парі з'єднані, хоча між ними проходить чорна лінія".



Чорна лінія – умова єднання або перешкода на шляху до нього. Чорна лінія в stereo_typ передбачає сполучник – зв'язок між двома зображеннями. Її чіткість дозволяє погляду глядача відпочити – бачення переривається, всередині зображення є місце для думки. Тут проявляється питання, власне, з'єднання – як може виглядати поєднання зображень? Якими зв'язками користуємося ми самі? stereo_typ жорстко ставить питання і дає на нього різні відповіді кожною парою фотографій. Ці відповіді охоплюють як часові аспекти: до/після, схід/захід, зараз/тоді, так і просторові: панорама, зміщення, зовні/зсередини, близько/далеко, вгорі/внизу.



Зв'язок з часом теж очевидний. stereo_typ не прагне ідеалізувати мить чи гримувати її під вічність. Замість цього у світлинах присутнє звільнююче не сентиментальне ставлення до медіума фотографії з усіма його можливостями і обмеженістю. У чорно-білій фотографії доданий колір. Субтильний, іноді ледь помітний. Мерехтіння трави або тіні.



Колір стриманий, але має свій особливий голос – той, що заважає впливу чорно-білої «документальності». Ця перешкода не дає читати зображення "одним махом", радше додає їм ще один шар часу. Часу майже застиглого. Таким чином виникає гра фотографічних послідовностей, де різні підходи стикаються один з одним, не виходячи, однак, за загальну раму і один мотив.



У сприйнятті stereo_typ проступає структурна мова контрастів і сцен, близькість і подоба, вертикальність і горизонтальність, час і позачасовий. В усіх мовах сенс народжується з відмінностей. Відмінність часто безсловесна, німа: «пробіл» на клавіатурі комп'ютера, поривчастий видих, а може – чорна лінія між двома фотографіями.














У 2011 році фотопроєкт "stereo_typ" був виданий у вигляді фотокниги шведським видавництвом Khimaira förlag.

Текст: Мара Лі;

Мова: англійська, шведська та російська;

Видавець: Khimaira förlag, 2011;

Обкладинка: тверда;

Кількість сторінок: 160;

Кількість фотографій: 70;

Розмір: 24x26,5 см.;

ISBN: 978-9163379116;

Наклад: 1000;

За підтримки: Kulturrådet; Вартість: 800 грн.


Замовити фотокнигу stereo_typ можна написавши нам.


Міша Педан (1957 р.н., Харків) — фотограф, викладач, куратор, представник Харківської школи фотографії, що почав свою фотографічну діяльність на початку 1980-х роках. У 1981-1984 працював у місцевому спорткомітеті, спершу — художником-оформлювачем, а з 1982 — фотографом. Потім навчався у Ленінградському інституті культури на факультеті фото- та кіномистецтва. З 1984 був одним із учасників харківської фотографічної групи “Контакт”, яка в 1987 була перейменована в “Госпром”. У 1986-1988 був головою фотоклубу при Палаці студентів Харківського політехнічного інституту (нині – Національний технічний університет “ХПІ”), в рамках його роботи організував масштабні виставки фотографії в Харкові “Ф-87” (1987) та “Ф-88” (1988). В центрі уваги автора була пряма фотографія, документація непримітних епізодів пізнорадянського повсякдення. Автор фотокнижок: "stereo_typ" (2011), "Кінець прекрасної епохи" (2013), "М" (2015) та "Eternal Presence" (2017). У 1990 переїжджає до Стокгольму, Швеція, де в 2005 починає викладати в школі “Kulturama”. У 2011 засновник об’єднання “Українська фотографічна альтернатива” (UPHA). Учасник та куратор численних виставок. Фотографії зберігаються в приватних та музейних колекціях.


Сайт | Facebook | Instagram

Пов'язані пости

Дивитися всі

Untitled / Українська фотографія © 2020 - 2021

  • Facebook
  • Instagram
  • Telegram