top of page

Поштова скринька №28 Катерини Радченко

Фотопроєкт "Поштова скринька №28" української фотографині Катерини Радченко про українське місто Жовті Води.


Жовті Води – містечко в Дніпропетровській області з багатою історією. Створене як індустріальний осередок з добування урану, переведено в статус “закритого міста” з кодовою назвою – “Поштова скринька No28” в період Радянського Союзу; у період сучасних трансформацій – масове закриття та знищення заводів і шахт, еміграція молодого покоління. Місто, яке не фігурує на культурній, політичній чи економічній карті сучасної України. Одне з тих, яке так і не стало “відкритим”, тому що стало “забутим”.

На початку ХІХ століття в басейні річки Жовтої були виявлені великі родовища залізної руди. У 1895 році розпочалось видобування руди біля села Весела Іванівка. Поряд із цими рудниками виникло селище Жовта Ріка. У 1950 році на двох невеликих рудниках у покладах магнітного залізняка були знайдені промислові запаси уранових руд. У 1951 році для видобування уранової сировини у Жовтій Річці побудовано Східний гірничо-збагачувальний комбінат. 22 травня 1957 року Указом Президії Верховної Ради УРСР селище міського типу Жовта Ріка було перейменоване в місто Жовті Води з наданням статусу міста обласного підпорядкування Дніпропетровської області.

Місто Жовті Води було закрито через статус стратегічного об’єкту. Місто-утопія, створення замкнутого міста з ідеальними умовами життя. Цей статус надавався містам із об'єктами національного значення і, пов'язаними з енергетикою, військовими або космічними секторами.

Табір відпочинку для дітей ім. О. Матросова. Побудований в 1958 як піонерський табір Східного ГЗК. У 2009 - 2011 був законсервований.

Сьогодні місто розвивається лише завдяки його мешканцям, які підтримують залишки інфраструктури, своїми силами відкривають нові освітні осередки та підтримують діяльність один одного.

  1. Татяна Бомчук – викладач Інституту підприємництва “Стратегія” – єдиний вищий навчальний заклад в місті, був створений в лютому 1992 році та закритий в 2017 році.

  2. Таня Третяк – учениця 11 класу. Школу №5 закрили в 2018 році.

  3. Татяна Львова – екскурсовод Жовтоводського історичного музею.

  4. Олена Самолюк – художній керівник Палацу Культури. Жовтоводський палац культури відкритий у 1957 році. В ньому діять декілька колективів художньої самодіяльності та відбуваються головні концерти та театральні постановки міста.

  5. Школа циркового мистецтва в приміщені Палацу Культури.

Промисловий розвиток, видобування та переробка уранових руд спричинили підвищення радіаційного фону в місті Жовті Води і, як наслідок, збільшення онкологічних захворювань серед населення.

В Україні було 15 закритих адміністративно-територіальних одиниць. Після розпаду Радянського Союзу на кожне місто очікував власний сценарій розвитку. У більшості міст припинилась військово-стратегічна діяльність, що вплинула на кількість населення та його подальше існування. Молодь виїжджає, міста занепадають і зникають з карт. Якщо ще 30 років тому ці міста були невідомими з політично-стратегічної точки зору, то тепер це місто-привид з яскравою історією та невизначеним майбутнім.

Залишки Південного Радіо Заводу, м. Жовті Води. Був проданий в 2008 році, діяльність була припинена.

Реалізація проєкту стала можливою за підтримки JUMP Gallery (в рамках першого JUMP Gallery Grant 2018), у співпраці з Pentax Ukraine, асистент проекту – Альберт Лорес. У проекті використані архівні фотографії з Жовтоводського історичного музею. Окрема подяка всім інституціям та мешканцям міста Жовті Води, які підтримали реалізацію проекту.


Катерина Радченко (Одеса) – кураторка, фотографиня, дослідниця фотографії. Отримала освіту з філософії та журналістики в Одеському національному університеті. З 2015 року - директорка та засновниця міжнародного фотофестивалю Odesa Photo Days. Стипендії та резиденції: Klaipeda Photography Residency (Клайпеда, Литва), Villa Arson (Ніцца, Франція), Gaude Polonia (Варшава, Польша), Музеї Фотографії (Сан-Дієго, США). Учасниця Кураторської платформи в PinchukArtCenter (Київ). Кураторські виставки в Латвії, Грузії, Франції, Німеччині, Південній Кореї, тощо. Авторські виставки: Ташкентське бієнале сучасного мистецтва (Ташкент, Узбекистан), Одеське бієнале сучасного мистецтва (Одеса, Україна), Галерея У (Мінськ, Білорусь), Музей історії релігії (Львів, Україна), Центр сучасного мистецтва (Ханнінге, Швеція), Фестиваль ARTISTERIUM (Тбілісі, Грузія) та інше.


931 перегляд

Пов'язані пости

Дивитися всі

Comments


bottom of page