Лілії Олександра Чекменьова

В Музеї Харківської школи фотографії з друку вишла фотокнига «Лілії» класика української фотографії Олександра Чекменьова.

В 1999 році в психіатричній лікарні, в місті Овруч Житомирської області, Олександр створює «Лілії» – серію пронизливих чорно-білих портретів. Проект став класикою української фотографії, даючи важливий приклад гуманістичного погляду на людей, що опинилися поза межами «норми».


"Психіатрична клініка, Україна, 1999 р. Під час першої поїздки я зняв звіт про життя пацієнтів та медичного персоналу. Знято більше двох десятків кольорових 35-мм плівок. Ми ночували в тому ж будинку, де мешкають пацієнти, але в окремій палаті. Вранці я був здивований, що і пацієнти, і обслуговуючий персонал, і ми були схожі між собою. Ми сміялися разом, бо у відділі ми всі були рівні. Медсестра без білого халата не образилася і навіть не здивувалася, коли я переплутав її з божевільним. Вранці знову направляю сучасну автоматичну електронну камерою в нерозуміючих пацієнтів. Раптом на холодильнику я побачив штучні квіти і відразу зрозумів, якою має бути серія. Я дістав із сумки старий механічний Rolleiflex з чорно-білою плівкою. Я посадив кожного пацієнта біля вікна, вручив букет штучних білих лілій і попросив: "Посміхнись, будь ласка". Тоді я зіткнувся з великою проблемою - не всі хворі люди могли посміхатися. Але я намагався розсмішити всіх. Навіть найскладніші пацієнти хотіли отримати букет квітів і заглянути в камеру. Цим людям потрібно зовсім небагато, цукерки, пачка сигарет, ті самі квіти або, принаймні, наші посмішки. Вони зустрічаються з кожною новою людиною так, як діти зустрічаються з батьками, яких вони давно не бачили. Вони залишаються дітьми, які ніколи не виростуть. Вони чекають нашої уваги. У них немає підступу, немає заздрості, вони не можуть зрадити або обдурити, можна сказати, що вони живуть за Божими заповідями. Вони майже такі ж, як і ми, тільки кращі." – Олександр Чекменьов.

Фотографії та текст: Олександр Чекменьов;

Видавець: Музей Харківської школи фотографії (MOKSOP); Переклад на українську: Олександра Осадча; Переклад на англійську: Ольга Міхнович; Форзац: Андрій Єрмоленко; Ретушер: Андрій Ломакін; Дизайн: Калін Крузе / ФЛУУТ Графік-Дизайн; Редактор: Сергій Лебединський; ISBN: 978-3-947922-04-8; Наклад: 500 + 50 лімітований наклад; Розмір: 200х240 мм, два блоки (64 та 56 сторінок);

Вартість: 1000 грн.


Замовити книгу можна на сайті видавництва.


Олександр Чекменьов (1969 р.н., Луганськ) — український документальний фотограф. Почав професійно освоювати фах фотографа в 1988 році в Луганську. Після повернення з армії влаштувався фотографом в 1993 на Луганський художньо-виробничий комбінат. В 1997 переїхав до Києва, де і мешкає нині. Значна частина його доробку — це унікальний архів життя України (особливо її Сходу) 1990-х років в усій жорсткості тогочасної соціально-політичної ситуації. Втім, Чекменьова цікавить не просто «абстрактна доба» — для нього важливі її герої. Він портретує їх з нищівним документалізмом, що поєднується з щирим інтересом до історій людей та розумінням їх характеру і способу мислення (проекти Люди вулиць, 1994-1999, Швидка, 1994-1995, Паспорт, 1995 та інш.). Поряд з цим автор створює і серії, присвячені сьогоднішній ситуації в країні, охоплюючи нещодавні події в Україні та їх наслідки (Євромайдан, 2014, War–Torn, 2014-2015, Війна на Донбасі, 2014-2016, Видалені, 2018-2020). Учасник об’єднання «Українська фотографічна альтернатива». В 2014 році отримав Гран-прі «Фотограф року». Роботи зберігаються в приватних колекціях та збірках “Мистецького Арсеналу” (Київ, Україна), Віттеньского музею та Людвіг музею (Німеччина). Автор фотокниг “Донбас” (2011), “Паспорт” (2017) та "Лілії" (2020).

Untitled / Українська фотографія © 2020 

  • Facebook
  • Instagram
  • Telegram