9 березня комітет Національної премії України імені Тараса Шевченка оголосив переможців конкурсу 2021 року який відбувається щорічно. У номінації "Візуальне мистецтво" переміг фотограф Борис Михайлов із відеопроекцією та фотоінсталяцією «Випробування смертю» (2019).
«Випробування смертю» – це серія з близько 150 фотографічних диптихів, які експонуються як фотоінсталяція, так і відеопроєкція. Вперше проект побачив світ у повному цілісному вигляді у виставковому просторі C/O Berlin (Берлін, Німеччина) у 2019 році, а пізнішея, того ж року, у PinchukArtCentre (Київ, Україна) під час великої персональної виставки Бориса Михайлова «Заборонене зображення».
Борис Михайлов розпочав роботу над серією в 2017 році, імпульсом до неї слугували відвідини майстерні українського художника Володимира Мельниченка та Київського крематорію.
«Випробування смертю» поєднує фотографії крематорію із іншими зображеннями – як вже існуючими фотографіями з персонального архіву фотографа різних періодів його життя, так і новими зображеннями. Кожне фотографія являє собою диптих. Михайлов не дарма звертається до диптиху – усталеної форми репрезентації в історії мистецтва. Адже саме диптих, який будується на співставленні двох зображень, дозволяє генерувати щось третє – щось, що виникає вже в уяві глядача. Впродовж своєї художньої практики Михайлов звертався до методу накладення зображень як важливого і потужного інструменту візуального впливу. У «Випробуванні смертю» диптих також є дуже важливим чинником візуальної дії, що сприяє формуванню несподіваних повідомлень при зіставленні двох зображень. Поєднуючи фотографії із минулого та сьогодення, автор нібито реконструює «розірвану реальність», а кожен диптих утворює окремий особливий світ. Апелюючи до нашої колективної пам'яті, «Випробування смертю» містить міркування про утопію, страхи і побоювання, цензуру, смерть, історію, час.
«Випробування смертю» – це водночас дуже особистісний автобіографічний твір та міркування про час, про «тут і зараз», коли «до» і «після» не мають значення. «Випробування смертю» – це багатошаровий твір мистецтва, який провокує на роздуми про перехідний стан – у широкому сенсі цього слова. Перехід як зміна, рух, трансформації тощо. Трансформації індивідуальні, містичні, політичні, які разом утворюють складний безмежний універсум.
В матеріалі використані фотографії фотосерії «Випробування смертю» та анотація до серії з заявки на Національну премію ім. Т. Шевченка 2021.
Борис Михайлов (1938 р.н., Харків) — український фотограф, класик сучасної світової фотографії, ключова постать Харківської школи фотографії. За освітою – інженер-електромеханік. Лауреат премії Hasselblad Award (2000), його альбом «Незакінчена дисертація» увійшов у десятку найкращих фотоальбомів світу. В дев’яності і “нульові” автор продовжує спостереження за суспільними трансформаціями радянського і пострадянського простору, що втілилось в серіях Біля землі (1991), Сутінки (1993), Історія хвороби (1997-1998), Чай, кава, капучино (2000-2010). У 1996 за серії Біля землі та Сутінки, Михайлов отримує Coutts Contemporary Art Award, а у 1997 за серію Незакінчена дисертація отримує премію Альберта Ренгера-Патча. Майже одночасно ці серії публікуються як фотокниги. У 1999 виходить фотокнигою його серія Історія хвороби (1997-1998), що вплинула на розвиток усієї сучасної фотографії у світі. Від початку дев’яностих його роботи часто виставляються в музеях всього світу. Одна з перших персональних виставок відбулась в Музеї сучасного мистецтва в Тель-Авіві. Важливим епізодом стала участь в колективній виставці “Carnegie International” в Музеї мистецтв Карнегі, Пітсбург, США. У 1993 році МоМА придбав до колекції серію Біля землі та включив її до експозиції виставки “New Photography 9”. Того ж року роботи Михайлова увійшли до колекції The Metropolitan Museum. У 2000 році Михайлов став лауреатом однієї з найпрестижніших у світі фотографічних премій Hasselblad. З цієї нагоди була опублікована фотокнига з його серією "Танці" (1978). Цього ж року книга “Історія хвороби” була відзначена призом Le prix du Livre de Photographie des Rencontres Internationales de la Photographie d’Arles 2000. В 2001 році Михайлов отримує Kraszna-Krausz Book Awards (Лондон, Великобританія) за кращу фотокнигу, а його доробок відзначено премією The City-Bank Private Bank Photography Prize. У 2015 році був нагороджений премією Goslar Kaiserring. В 2007 та 2017 роках представляв Україну на міжнародній Венеційській бієнале. В 2011 році в МоМА пройшла виставка Історії хвороби Бориса Михайлова. Працював запрошеним професором кафедри візуальних досліджень навколишнього середовища Гарвардського університету (2000), викладав у Лейпцизькій академії візуального мистецтва (2002—2003). У 2008 році обраний академіком Німецької Академії Мистецтв. З 2011 — почесний член Української Академії Мистецтв. Живе і працює в Берліні та Харкові.
Comments